Її малював Шевченко й описував Довженко. На дні Каховського водосховища знайшли руїни старовинної церкви

Так виглядала Нова Січ зі старою, ще дерев’яною церквою (Фото:Нова Січ, 1734−1775 роки. Реконструкція В. Ленченка)

У селі Покровському, недалеко від Нікополя, на дні обмілілого Каховського водосховища, було виявлено залишки церкви XVIII століття.

Церкву в Покровському було побудовано восени 1798 року. Раніше на її місці була січова церква, але після розорення Січі її розграбували. Влада розпорядилася закрити цю церкву, а поруч збудувати кам’яну, залишки якої нещодавно й знайшли на дні Каховського моря.

У різні роки село Покровське відвідували Т. Шевченко, В. Зуєв, О. Стороженко, О. Афанасьєв-Чужбинський, І. Рєпін, В. Сєров. Про це місце кінорежисер О. Довженко зняв свою «Поему про море».

Шевченко намалював кілька етюдів із Покровського, на одному з яких була церква. Тут же, як вважають деякі дослідники, він почав роботу над поемою Сліпий. У ній, до речі, є такі рядки:

«…І розказують, і плачуть,

Як Січ руйнували,

Як москалі срібло, злато

І свічки забрали

У Покрови. Як козаки

Вночі тікали.»

Кам’яна церква існувала до 1954 року — тобто, до моменту побудови дамби. Перед знищенням і затопленням церкви представниками радянської влади було евакуйовано більшість цінностей з неї. Однак місцевим жителям вдалося зберегти деякі з артефактів. Нині ці реліквії перебувають у Покровському музеї. Серед них: ключ від Січової церкви, ікона розп’яття, глечики запорізьких козаків, козацькі люльки, рештки шпаги тощо.

У 50-х роках XX століття не тільки церква, а й саме село Покровське частково опинилося під водою штучного Каховського моря.

Про цей момент писав Олександр Довженко 1954 року:

«…Останній спогад про церкву. Мені шістдесят років. З п’ятнадцяти років не вірю в Бога і відтоді не був у церкві. Але в селі Покровському я пошкодував, що Бога немає. Мені страшенно захотілося, щоб він з’явився хоча б на п’ять хвилин і, побачивши зруйновану негідниками пам’ятку давньої архітектури, споруджену на честь його Божої матері, покарав лютою смертю темних і підлих юд, що вчинили цю мерзенну справу. Прощавай, Покровське. Віри в неіснуючого Бога в тебе не поменшало. Зменшилося краси».