Торговельна війна України та Польщі — це помилка
Будь-яка перешкода торгівлі завдає шкоди всім учасникам вільного обміну. Проте більше страждає сторона, що «захищає» своїх підприємців від імпорту.
Польські, угорські та словацькі чиновники ввели односторонню заборону на імпорт української аграрки. Наші почали погрожувати торговими бар’єрами у відповідь. Тепер з Польщі — нашого традиційного союзника — лунають заяви про можливе зниження загальної підтримки.
Питання, а навіщо це все? Коли польські урядовці починають займатися протекціонізмом, то від цього в першу чергу страждає їхній народ. Адже що відбувається, коли вони обмежують імпорт агропродукції? Одиничні фермери виграють, але більшість поляків почнуть втрачати гроші, бо «захищений» від іноземної конкуренції бізнес завищить ціни. А ще цей бізнес стратить мотивацію розвиватися. Захист місцевих виробників від конкуренції завжди закінчується їхнім програшем, бо «тепла ванна» дестимулює розвиток продуктивності та зводить нанівець інновації.
Читайте також: Сергій Фурса Нове загострення. Що відбувається між Польщею та Україною
Для нас ефект стане прямо протилежним. Так, для підприємців-експортерів це шкода — вирощували полякам зерно, кукурудзу або яблука, мали дохід, а тепер така халепа. Але підприємці — вони тому і підприємці, що вміють викручуватись в складних ситуаціях, пристосовуються та щось вигадують. Заробили менше, зробили висновки, відкоригували бізнес-процеси і поїхали далі. У перспективі наші агропідприємці вийдуть з цієї битви сильнішими. А що споживачі? Вони теж виграють, бо ціни стануть нижчими, а купівельна спроможність зросте.
На жаль, мало людей по обидва боки кордону розуміють як працює економіка. Через це політики обох країн керуються політичною доцільністю і тому втягуються в незрозумілу торговельну війну з негативними наслідками для всіх сторін.
Які висновки та кроки маємо зробити ми? По-перше, нам не можна воювати на всі фронти одночасно. По-друге, від торговельних воєн, які розв’язують чиновники, найбільшої шкоди зазнають громадяни їхньої власної країни.
Тож не потрібно вестися на провокації та відповідати симетричними заборонами. Ба більше, нам потрібно знімати бар’єри на імпорт, знижувати мита та зменшувати навантаження на бізнес всередині країни, щоб компенсувати втрати, які понесла українська сторона від протекціонізму. Це одночасно зніме напругу у відносинах замість нікому не потрібної ескалації. В жодному разі не можна повторювати хибні дії, через які страждатимуть українці. А зі шкодою для польських споживачів через дії їхніх політиків нехай розбираються вони самі.
Будь-яка перешкода торгівлі завдає шкоди всім учасникам вільного обміну. Проте більше страждає сторона, що «захищає» своїх підприємців від імпорту. Підприємців не треба захищати, їм головне не заваджати.
